ганити
ГА́НИТИ, ню, ниш, недок., кого, що.
1. Виносити осуд, висловлювати незадоволення; судити; протилежне хвалити.
Коли маєте мою одежину ганити, геть з мого двора (Марко Вовчок);
З неї сміялися, кепкували, на неї гримали, і ось уже й рідна донька відкинулася від неї і ладна була зо всіма ганити свою засмучену матір (Б. Антоненко-Давидович);
Кінь як кінь – не поганий і не добрий. Немає за що ганити, нема за що й похвалити (І. Муратов).
2. Докоряти кому-небудь; лаяти, сварити.
[Герміона:] Немає за що ганити тебе, хіба за те, що ти свій заробіток пускаєш так на вітер (Леся Українка);
Коли в якому районі виявлялися ознаки підпільної чи партизанської діяльності, генерал [фашистський] ганив підлеглих за те, що допустили до такого (В. Козаченко).
Словник української мови (СУМ-20)