ганьбитель

ГАНЬБИ́ТЕЛЬ, я, ч.

Той, хто ганьбить кого-, що-небудь.

Послухайте слова Господнього, ганьбителі, що пануєте над тим народом, що в Єрусалимі! (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Лайливці мудрих, ганьбителі великих предків! Окрім своїх сентенцій, для них нема святого (Василь Шевчук).

Значення в інших словниках

1. ганьбитель — ганьби́тель іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. ганьбитель — -я, ч. Той, хто ганьбить кого-, що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ганьбитель — ГАНЬБИ́ТЕЛЬ (той, хто обмовляє кого-небудь), ОБМО́ВНИК, ОГУ́ДНИК, ОБСУ́ДА розм. Марко гостро напустився на обмовника..: — Не заводь поговорів на дівчину, кажу тобі (К. Гордієнко); — Ти, обсудо якась! — кричала Варвара. — Розповідай ліпше по селі за себе..  Словник синонімів української мови
4. ганьбитель — ГАНЬБИ́ТЕЛЬ, я, ч. Той, хто ганьбить кого-, що-небудь.  Словник української мови в 11 томах