ганьба
ГАНЬБА́, и́, ж.
1. Принизливе для кого-небудь становище.
Смерть знищена буде назавжди, і витре сльозу Господь Бог із обличчя усякого, і ганьбу народу Свого Він усуне з усієї землі (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Бабуся кілька разів опередила мене. Для мене це була ганьба (М. Томчаній);
Така воля, така ласка – ганьба для вільного лицаря! (О. Бердник).
2. Недобра слава; безчестя.
Прощай, убогий Кос-Арале .. Ні хвали, Ані ганьби я не сплітаю Твоїй пустині (Т. Шевченко);
Вчора при людях його обсміяв Роман, а це знову ганьба на все село (М. Стельмах);
– Рабами нас поробили люди, а ганьбою кожен себе вкриває сам (І. Білик);
* Образно. Нiби накрили тебе рядном ганьби, i нема тобi нi життя, анi смертi (Ю. Андрухович).
3. Вигук, що виражає осуд кого-, чого-небудь.
– Ганьба! Срамовище! – репетує вона на все горло, червона од обурення... (С. Васильченко);
Ту проламану любов'ю в серці греблю Ти не доніс... Ганьба тобі і кара! (М. Вінграновський).
Словник української мови (СУМ-20)