ганьба —
(зневага за певний стан, чиюсь поведінку) сором, безчестя, стид, книжн. хула, (зі словами погана, лиха,) слава.
Словник синонімів Полюги
ганьба —
ганьба́ іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
ганьба —
(на цілий світ) соромота, страм, безчестя, гана, огуда, д. осудовисько; (дія) ганьблення, паплюження, очорнювання, ославлювання; (!) сором!
Словник синонімів Караванського
ганьба —
-и, ж. 1》 Принизливе для кого-небудь становище. 2》 Недобра слава; безчестя. 3》 Вигук, що виражає осуд кого-, чого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
ганьба —
ГАНЬБА́, и́, ж. 1. Принизливе для кого-небудь становище. Смерть знищена буде назавжди, і витре сльозу Господь Бог із обличчя усякого, і ганьбу народу Свого Він усуне з усієї землі (Біблія. Пер. І. Огієнка); Бабуся кілька разів опередила мене.
Словник української мови у 20 томах
ганьба —
Хоч ганьба очі не виїсть, але не дає між люди показатися. Коли соромно дивитися людям в очі.
Приповідки або українсько-народня філософія
ганьба —
I безслава, безчестя, глум, глумління, неслава, осудовисько, осудовище, поглум, посміх, посміховисько, посміховище, стидовисько, стидовище II див. наклеп
Словник синонімів Вусика
ганьба —
Га́ньба́, -би́, -бі́
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
ганьба —
ГАНЬБА́, и, ж. 1. Принизливе для кого-небудь становище. Бабуся кілька разів опередила мене. Для мене це була ганьба (Томч., Готель.., 1960, 67). 2. Недобра слава; безчестя. Прощай, убогий Кос-Арале.. Ні хвали, Ані ганьби я не сплітаю Твоїй пустині (Шевч.
Словник української мови в 11 томах
ганьба —
Ганьба, -би ж. 1) Позоръ, безчестіе, стыдъ, поруганіе. Ганьбою не візьмеш, так силою діймеш. Ном. № 3892. 2) Порицаніе. Тим тільки ганьба йому, що иноді чарки вип'є. Лебед. ганьбу дати кому. Выразить порицаріе. Ном. № 6820. Я парубку ганьби не даю. МВ.
Словник української мови Грінченка