ганьба
ГАНЬБА́, и, ж.
1. Принизливе для кого-небудь становище.
Бабуся кілька разів опередила мене. Для мене це була ганьба (Томч., Готель.., 1960, 67).
2. Недобра слава; безчестя.
Прощай, убогий Кос-Арале.. Ні хвали, Ані ганьби я не сплітаю Твоїй пустині (Шевч., II, 1953, 207);
Вчора при людях його обсміяв Роман, а це знову ганьба на все село (Стельмах, І, 1962, 107).
3. Вигук, що виражає осуд кого-, чого-небудь.
[Комісар:] І гасло викиньте — ганьба і смерть тому, хто залишиться в бухті (Корн., І, 1955, 32).
◊ Ганьбу́ дава́ти, заст. — гудити, ганити.
— Лучче було ганьби не давати: зради не було б, сорому (Барв., Опов.., 1902, 239).
Словник української мови (СУМ-11)