Словник синонімів Караванського

ганьба

(на цілий світ) соромота, страм, безчестя, гана, огуда, д. осудовисько; (дія) ганьблення, паплюження, очорнювання, ославлювання; (!) сором!

Практичний словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. ганьба — (зневага за певний стан, чиюсь поведінку) сором, безчестя, стид, книжн. хула, (зі словами погана, лиха,) слава.  Словник синонімів Полюги
  2. ганьба — ганьба́ іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
  3. ганьба — -и, ж. 1》 Принизливе для кого-небудь становище. 2》 Недобра слава; безчестя. 3》 Вигук, що виражає осуд кого-, чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ганьба — ГАНЬБА́, и́, ж. 1. Принизливе для кого-небудь становище. Смерть знищена буде назавжди, і витре сльозу Господь Бог із обличчя усякого, і ганьбу народу Свого Він усуне з усієї землі (Біблія. Пер. І. Огієнка); Бабуся кілька разів опередила мене.  Словник української мови у 20 томах
  5. ганьба — га́ньба: ◊ в стид і га́ньба = в стид  Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. ганьба — Хоч ганьба очі не виїсть, але не дає між люди показатися. Коли соромно дивитися людям в очі.  Приповідки або українсько-народня філософія
  7. ганьба — I безслава, безчестя, глум, глумління, неслава, осудовисько, осудовище, поглум, посміх, посміховисько, посміховище, стидовисько, стидовище II див. наклеп  Словник синонімів Вусика
  8. ганьба — ГАНЬБА́, СО́РОМ, СТИД, БЕЗЧЕ́СТЯ, БЕЗСЛА́В'Я, НЕСЛА́ВА, НАРУ́ГА, ХУЛА́ книжн., БЕ́ШКЕТ рідше, ОСОРО́МА рідше, ПОЗО́РИЩЕ розм., СОРОМО́ТА розм., СТИДО́ВИСЬКО розм., СТИДО́ВИЩЕ розм., СТРАМ розм., СТРАМО́ТА розм., СТРАМО́ВИСЬКО розм., СТРАМО́ВИЩЕ розм.  Словник синонімів української мови
  9. ганьба — Га́ньба́, -би́, -бі́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. ганьба — ГАНЬБА́, и, ж. 1. Принизливе для кого-небудь становище. Бабуся кілька разів опередила мене. Для мене це була ганьба (Томч., Готель.., 1960, 67). 2. Недобра слава; безчестя. Прощай, убогий Кос-Арале.. Ні хвали, Ані ганьби я не сплітаю Твоїй пустині (Шевч.  Словник української мови в 11 томах
  11. ганьба — Ганьба, -би ж. 1) Позоръ, безчестіе, стыдъ, поруганіе. Ганьбою не візьмеш, так силою діймеш. Ном. № 3892. 2) Порицаніе. Тим тільки ганьба йому, що иноді чарки вип'є. Лебед. ганьбу дати кому. Выразить порицаріе. Ном. № 6820. Я парубку ганьби не даю. МВ.  Словник української мови Грінченка