гарант
ГАРА́НТ, а, ч.
1. Фізична або юридична особа, держава, організація, що надають і виконують певні гарантії.
З півсотні недавніх бранців .. вирішили записатись у запорожці, решта прямувала до Ворскли, аби звідти, з Полтавщини, розійтися по домівках, їм дали проїжджі листи з печатками – хвацький вусатий запорожець з рушницею на плечах був гарантом їхньої недоторканості (Ю. Мушкетик);
Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина (з мови документів);
* Образно. Мова – гарант національного та державного самозбереження. Втративши мову, люди втратять не тільки Батьківщину, а передовсім самих себе (з публіц. літ.).
2. фін., юр. Фізична або юридична особа, яка відповідає перед кредиторами у разі невиконання боржником своїх зобов'язань; поручитель.
У відносинах, що стосуються категорії державного кредиту, держава виступає в ролі або кредитора, або позичальника, або гаранта (з наук. літ.);
Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії подається у письмовій формі (з мови документів).
Словник української мови (СУМ-20)