гарантувати
ГАРАНТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., що і без прям. дод.
Давати гарантію у чому-небудь.
[Батура:] Я відредагую ваші записки і гарантую – вони будуть видані з моєю передмовою (О. Корнійчук);
Про те, щоб взяти перевал в лоб, не могло бути й мови. Це коштувало б багато жертв, але успіху не гарантувало (О. Гончар);
Мазепа гарантував легке розквартирування вимученого походами війська й чудову зимівку у відносно теплому краї (Г. Колісник);
// від чого. Захищати.
Мав пристойну посаду, мав броню, яка гарантувала від фронту, мав квартиру в центрі міста (Є. Доломан);
Скромність гарантує митця від мук невдоволеного самолюбства (з публіц. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)