гарда
ГА́РДА, и, ж.
Металевий випуклий щиток на рукоятці шпаги, рапіри, дужка на шаблі для захисту руки.
Рапіра і шпага мають круглі гарди, а шабля – овальну (з навч. літ.);
Перед початком змагань суддя спостерігає за діями спортсменів при перевірці справності електроланцюга під час пробних почергових уколів (ударів) в уражувану поверхню, уколів у гарду (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)