гарикати
ГАРИ́КАТИ, аю, аєш, недок., розм.
Сердито покрикувати; бурчати.
Знаю, що так не минеться – буде гарикати [Мотря] під дверима, буде витівати, поки не зволоче мене з ліжка (С. Васильченко);
За вікнами затупотіли коні, хтось гарикав (Валерій Шевчук);
// на кого. Висловлювати незадоволення, гнів, роздратування кимось.
Христя довго ще гарикала на Мар'яну, але та вже нічого не чула, не слухала (І. Вирган);
Іван Панасович відпросився в голови повіткому на кілька днів у Новобугівку, щоб побути разом з Мірошниченком. За це навіть жінка .. не гарикала на нього (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)