гаркавий

ГАРКА́ВИЙ, а, е.

Який нечітко вимовляє окремі звуки (найчастіше “р” і “л”).

– Дячиха хвалилась: протопоп гонобить у собор його узяти, а з собору до нас. – Того гаркавого та кострубатого? – спитала Кулиничиха (Панас Мирний);

Вона чула гул голосів, дзенькіт посуду, чужу гаркаву вдову і розуміла, що там сидить багато людей (Григорій Тютюнник);

// Нечіткий через неправильну вимову окремих звуків.

З гуркотом розчинилися двері, в хаті залунали хрипкі голоси, гаркаві слова дратували слух (Іван Ле);

– Шановний Павле! Я ж вас чекаю! – почув я категоричний гаркавий голос (У. Самчук);

Варчук почув відривчасті гаркаві слова чужої мови (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. гаркавий — гарка́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. гаркавий — -а, -е. Який нечітко вимовляє окремі звуки (найчастіше "р" і "л"). || Нечіткий у вимові окремих звуків.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гаркавий — ГАРКА́ВИЙ ім. (той, хто нечітко вимовляє звук "р"), ГАРКУ́ША розм., ГАРКА́ВЕЦЬ розм., ГАРКУ́Н розм.  Словник синонімів української мови
4. гаркавий — ГАРКА́ВИЙ, а, е. Який нечітко вимовляє окремі звуки (найчастіше "р" і "л"). — Дячиха хвалилась: протопоп гонобить у собор його узяти, а з собору до нас. — Того гаркавого та кострубатого?...  Словник української мови в 11 томах
5. гаркавий — Гаркавий, -а, -е Картавящій, картавый. Левч. 72.  Словник української мови Грінченка