гаркавити
ГАРКА́ВИТИ, влю, виш; мн. гарка́влять; недок.
Вимовляти нечітко окремі звуки (найчастіше “р” і “л”).
Голоси чудово гаркавили, лiтера “р” переливалася в нiжних жiночих устах, як мелодiйна пiсня води (Ю. Яновський);
Він трошки гаркавив, але його ламане “р” з домішкою “л” звучало музично приємно (С. Добровольський);
На вулиці уже гаркавили сердиті голоси і роз'ярено валували собаки (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)