гаркавлення
ГАРКА́ВЛЕННЯ, я, с.
Дія за знач. гарка́вити.
Михайлик з помітного гаркавлення, з химерної вимови впізнав Пилипа-з-Конопель (О. Ільченко);
Якщо раніше гаркавлення дратувало його, то з приходом письменницької слави це навіть набуло в очах пана Вітайля певного .. шарму (Л. Дереш);
Діти доволі часто не вимовляють окремих звуків, але у цьому їхньому гаркавленні є щось миле, неповторне, особливе (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)