гаркавити

ГАРКА́ВИТИ, влю, виш; мн. гарка́влять; недок. і док. Вимовляти нечітко окремі звуки (найчастіше "р" або "л").

Він трошки гаркавив, але його ламане "р" з домішкою "л" звучало музично приємно (Добр., Ол. солдатики, 1961, 44);

На вулиці уже гаркавили сердиті голоси і роз’ярено валували собаки (Стельмах, Вел. рідня, 1951,744).

Значення в інших словниках

1. гаркавити — гарка́вити дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. гаркавити — -влю, -виш; мн. гаркавлять; недок. і док. Вимовляти нечітко окремі звуки (найчастіше "р" або "л").  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гаркавити — ГАРКА́ВИТИ, влю, виш; мн. гарка́влять; недок. Вимовляти нечітко окремі звуки (найчастіше “р” і “л”). Голоси чудово гаркавили, лiтера “р” переливалася в нiжних жiночих устах, як мелодiйна пiсня води (Ю.  Словник української мови у 20 томах
4. гаркавити — див. говорити  Словник синонімів Вусика
5. гаркавити — Гаркавити, -влю, -виш гл. Картавить.  Словник української мови Грінченка