1. Словник української мови в 11 томах

гаркавити

ГАРКА́ВИТИ, влю, виш; мн. гарка́влять; недок. і док. Вимовляти нечітко окремі звуки (найчастіше "р" або "л").

Він трошки гаркавив, але його ламане "р" з домішкою "л" звучало музично приємно (Добр., Ол. солдатики, 1961, 44);

На вулиці уже гаркавили сердиті голоси і роз’ярено валували собаки (Стельмах, Вел. рідня, 1951,744).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гаркавити — гарка́вити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. гаркавити — -влю, -виш; мн. гаркавлять; недок. і док. Вимовляти нечітко окремі звуки (найчастіше "р" або "л"). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гаркавити — ГАРКА́ВИТИ, влю, виш; мн. гарка́влять; недок. Вимовляти нечітко окремі звуки (найчастіше “р” і “л”). Голоси чудово гаркавили, лiтера “р” переливалася в нiжних жiночих устах, як мелодiйна пiсня води (Ю. Словник української мови у 20 томах
  4. гаркавити — див. говорити Словник синонімів Вусика
  5. гаркавити — Гаркавити, -влю, -виш гл. Картавить. Словник української мови Грінченка