гармонізатор

ГАРМОНІЗА́ТОР, а, ч.

1. муз. Композитор, який здійснює гармонізацію мелодій.

Василь Федорович Трутовський, який народився у 40-х роках XVIII ст., був співаком-гуслярем, збирачем та гармонізатором українських народних пісень, композитором (з наук.-попул. літ.).

2. Той (те), хто (що) гармонізує (у 2 знач.) що-небудь.

– Наша стара умова лишається в силі – ви були й будете нашим агентом – “невидимим гармонізатором” на Верховині (С. Скляренко);

Європейський Союз є потужним гармонізатором миру та стабільності у світі (з публіц. літ.).