гармонізація
ГАРМОНІЗА́ЦІЯ, ї, ж.
1. чого, муз. Створення акордового супроводу до якої-небудь мелодії.
Сідаючи до рояля і починаючи свою п'єсу, я брала відразу несподівані музичні сполучення, а як Микола Віталійович [Лисенко] на той час сучасної нової гармонізації не знав, – вони його неприємно вражали (Л. Старицька-Черняхівська);
Принцип добору й гармонізації народних мелодій, функції музики в обох цих творах (“За Неман іду” та “Не ходи, Грицю ..”) однакові (з наук. літ.).
2. муз. Музичний твір, створений на основі народних пісень, інших запозичених мелодій.
Лисенко перший своїми гармонізаціями, надрукованими в численних його збірках, подав самоцвіти нашого мелосу в золотій оправі тогочасної музичної мислі (М. Рильський);
Хори в “Катерині” – чи не найкращі щодо якості музики. Найчастіше це гармонізації народних пісень (з наук. літ.).
3. Приведення у відповідність до чого-небудь.
Психолог – це особа, яка тонко розуміється на особливостях характеру та поведінки людей і допомагає гармонізації душевного стану людини за складних обставин (з навч. літ.);
Триває робота з гармонізації національних стандартів та адаптації законодавства України до норм Європейського Союзу (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)