гармонька

ГАРМО́НЬКА, и, ж., розм.

Зменш. до гармо́нь.

Володько дістав гостинця – маленьку гармоньку з одним рядом голосників (У. Самчук);

– Я через цю купіль зовсім забув про гармоньку (Ф. Бурлака);

Іншим разом в одному з класів почався урок, в середині якого почулися звуки гармоньки і глухий, немов віддалений, спів (з мемуарної літ.).

Значення в інших словниках

1. гармонька — гармо́нька іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. гармонька — -и, ж. Зменш.-пестл. до гармонь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гармонька — ГАРМО́НЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до гармо́нь. Іншим разом в одному з класів почався урок, в середині якого почулися звуки гармоньки і глухий, немов віддалений, спів (Мов життя в мист., 1955, 36); — Я через цю купіль зовсім забув про гармоньку (Бурл., Напередодні, 1956, 67).  Словник української мови в 11 томах