гармонька
ГАРМО́НЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до гармо́нь.
Іншим разом в одному з класів почався урок, в середині якого почулися звуки гармоньки і глухий, немов віддалений, спів (Мов життя в мист., 1955, 36);
— Я через цю купіль зовсім забув про гармоньку (Бурл., Напередодні, 1956, 67).
Словник української мови (СУМ-11)