гармонь
ГАРМО́НЬ, і, ж; розм. Те саме, що гармо́нія².
Високий матрос розтягнув гармонь, почав тихо співати (Корн., І, 1955, 45).
Словник української мови (СУМ-11)ГАРМО́НЬ, і, ж; розм. Те саме, що гармо́нія².
Високий матрос розтягнув гармонь, почав тихо співати (Корн., І, 1955, 45).
Словник української мови (СУМ-11)