гармонійний
ГАРМОНІ́ЙНИЙ, а, е.
1. Приємний для слуху; милозвучний.
Раптом ззаду я почув голос, чистий і гармонійний, наче родився з тепла блакиті (М. Коцюбинський);
З корон дерев та з трави зачувся гармонійний шелест-шепіт: природа співає (Н. Королева);
Кілька навмання взятих гармонійних сполучень нот спинили під вікном аматорів (Іван Ле).
2. Який перебуває в чіткій відповідності з чим-небудь; сповнений гармонії (див. гармо́нія¹ 3).
Вона ще трохи виросла, і її стать гармонійна й принадна (О. Кобилянська);
Думка й тіло зливались в одне гармонійне ціле, і знайомі остогидлі доми повітового міста, і люди, і ввесь неосяжний невідомий світ видавались кращими (Б. Антоненко-Давидович);
Любов рідко буває гармонійною і досконалою, дуже часто в комусь люблять не його, а себе (М. Слабошпицький).
3. Який ґрунтується на принципах гармонії (див. гармо́нія¹ 1).
Співали всі, хто лиш міг: чоловіки, жінки, хлопці і дівчата гармонійним хором (І. Франко);
* Образно. Вона [поезія] – це гармонійний спів, Дух злагоди і миру (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)