гармонійний

гармоні́йний

-а, -е.

1》 Приємний для слуху; милозвучний.

2》 Який знаходиться в чіткій відповідності з чим-небудь; сповнений гармонії (див. гармонія I 3)).

Гармонійний аналіз мат. — розділ математики, в якому вивчаються властивості функцій за допомогою розкладання їх у ряд Фур'є і в інтеграл Фур'є.

Гармонійний ряд мат. — числовий ряд, члени якого є числами, оберненими до чисел натурального ряду.

Гармонійна функція — функція n змінних, які неперервні в деякій області разом з частинними похідними 1-го і 2-го порядків.

3》 Заснований на принципах гармонії (див. гармонія I 1)).

Значення в інших словниках

1. гармонійний — (про звук — злагоджений) суголосний, гармонічний.  Словник синонімів Полюги
2. гармонійний — гармонійний – гармонічний Виражають неоднакові поняття. Гармонійний – злагоджений, милозвучний, стрункий. Гармонійні відносини. Гармонійний розвиток людини. Гармонічний уживається як музичний, математичний та фізичний термін. Гармонічні коливання. Гармонічний ряд. Гармонічна пропорція.  «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
3. гармонійний — гармоні́йний прикметник  Орфографічний словник української мови
4. гармонійний — ГАРМОНІЙНИЙ – ГАРМОНІЧНИЙ Гармонійний. 1. Приємний для слуху; милозвучний: гармонійний голос. 2. Який перебуває в чіткій відповідності з чимсь; злагоджений: гармонійний розвиток людини, гармонійні стосунки, гармонійні пропорції.  Літературне слововживання
5. гармонійний — Милозвучний, добро-звучний, зграйний; (хор) злагоджений, узгоджений; (спів) мелодійний; (розвиток) гармонічний; пор. СУГОЛОСНИЙ.  Словник синонімів Караванського
6. гармонійний — [гармоун’ійнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
7. гармонійний — Созвучний, співзвучний, узгоджений, милозвучний  Словник чужослів Павло Штепа
8. гармонійний — ГАРМОНІ́ЙНИЙ, а, е. 1. Приємний для слуху; милозвучний. Раптом ззаду я почув голос, чистий і гармонійний, наче родився з тепла блакиті (М. Коцюбинський); З корон дерев та з трави зачувся гармонійний шелест-шепіт: природа співає (Н.  Словник української мови у 20 томах
9. гармонійний — див. вродливий  Словник синонімів Вусика
10. гармонійний — гармоні́йний заснований на гармонії; ¤ г. аналіз – аналіз гармонійної будови музичного твору; один з методів дослідження музики (твору, групи творів, особливостей стилю композитора), а також одна з форм навчальних занять з гармонії.  Словник іншомовних слів Мельничука
11. гармонійний — ГАРМОНІ́ЙНИЙ (який звучить злагоджено), ЗЛА́ГОДЖЕНИЙ, СУ́ГОЛОСНИЙ, ЗГРА́ЙНИЙ, ГАРМОНІ́ЧНИЙ рідше, СТРІ́ЙНИЙ розм., ЛА́ДНИЙ розм. Співали всі, хто лиш міг: чоловіки, жінки, хлопці і дівчата гармонійним хором (І.  Словник синонімів української мови
12. гармонійний — Гармоні́йний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
13. гармонійний — ГАРМОНІ́ЙНИЙ, а, е. 1. Приємний для слуху; милозвучний. Раптом ззаду я почув голос, чистий і гармонійний, наче родився з тепла блакиті (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
14. гармонійний — рос. гармонический заснований на гармонії (інтересів, поглядів тощо).  Eкономічна енциклопедія
15. гармонійний — Гармонійний, -а, -е Гармоническій. Желех.  Словник української мови Грінченка