гармоніст
ГАРМОНІ́СТ, а, ч.
Той, хто грає на гармонії (див. гармо́нія²).
Був, розуміється, і дідух, і кутя, і молодиці, і дівчата. І вдарили гопака під розтяжну Клима – одинокого гармоніста... (У. Самчук);
Русявий гармоніст лади настроїв, Шукав мотивів тихих і не злих (А. Малишко);
Робітники .. слухали свого юного гармоніста Стася – він недавно придбав собі гармонь і тепер не випускав її з рук (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)