гармоніки
ГАРМО́НІКИ, ік, мн. (одн. гармо́ніка, и, ж.), фіз., мат.
Коливання, часто́ти яких кратні основній частоті складного коливання.
Модельні значення напруженості магнітного поля Землі обчислювалися з урахуванням десяти гармонік геомагнітного потенціалу (з наук. літ.);
Запропонована і реалізована на практиці методика спостережень та їх обробки дала можливість вперше зареєструвати перші дві гармоніки власних коливань вогневогелієвих атмосфер Юпітера і Сатурна (з наук. літ.);
При поширенні в реальному середовищі складного звукового сигналу першими згасають вищі гармоніки, в той час як звуки низької частоти поширюються з порівняно малим згасанням (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)