Словник української мови у 20 томах

гарнюк

ГАРНЮ́К, а́, ч., діал.

Красень.

– Гарнюк такий, що не списати (Марко Вовчок);

І не такий уже той чорнявий легінь був гарнюк, як його намалювала уява (із журн.).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. гарнюк — гарню́к іменник чоловічого роду, істота діал.  Орфографічний словник української мови
  2. гарнюк — Красюк, вродливець, красунь, красень, хорошун, флк. білозір.  Словник синонімів Караванського
  3. гарнюк — -а, ч., діал. Красунь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. гарнюк — КРА́СЕНЬ (той, хто виділяється своєю красою; вродливий хлопець, чоловік), КРАСУ́НЬ, КРАСУ́Н діал., КРАСЮ́К діал.; ВРОДЛИ́ВЕЦЬ (УРОДЛИ́ВЕЦЬ рідше), ВРО́ДА розм., ХОРОШУ́Н розм., ХОРОШЕ́НЬ діал., ГАРНЮ́К діал., ПОДО́БЕ́НЬ діал. (тільки про людину).  Словник синонімів української мови
  5. гарнюк — ГАРНЮ́К, а, ч., діал. Красунь. — Гарнюк такий, що не списати (Вовчок, VI, 1956, 279).  Словник української мови в 11 томах
  6. гарнюк — Гарнюк, -ка м. Красавецъ. Аф. 356.  Словник української мови Грінченка