гарпунник
ГАРПУ́ННИК, а, ч.
Той, хто полює з гарпуном.
– Він, мабуть, гарпунник-китобоєць з професії, – висловив здогад Лейте (М. Трублаїні);
Відчувши небезпеку, кит йде в глибину, а човен все кружляє поблизу. Рибалки тихо ворушать веслами, а гарпунник насторожено дивиться у воду, приготувавши до кидка довгий гострий спис (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)