гарячкування

ГАРЯЧКУВА́ННЯ, я, с., розм.

Дія і стан за знач. гарячкува́ти.

Палій не схвалював їхнього гарячкування. – Поспішиш – людей насмішиш, – казав він. – Хіба можемо ми такими нікчемними силами нападати на тисячну залогу? (В. Малик);

На Улянине гарячкування підстаркуватий зоотехнік посміхнувся у вуса (О. Копиленко);

І тут сталося те, що могло би хіба приснитися: мертві качки в моїх руках несподівано крякнули... Тепер онімів уже я. Бо чи міг я тоді в гарячкуванні збагнути, що од махання в качинім пір'ї з'явиться вітер, а з їхніх зів'ялих ший видихнеться повітря (М. Вінграновський).

Значення в інших словниках

1. гарячкування — гарячкува́ння іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. гарячкування — -я, с., розм. Дія за знач. гарячкувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гарячкування — ГАРЯЧКУВА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. гарячкува́ти. На Улянине гарячкування підстаркуватий зоотехнік посміхнувся у вуса (Коп., Сусіди, 1955, 35).  Словник української мови в 11 томах