гарячкувати
ГАРЯЧКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм.
Діяти в стані збудження, захоплення.
Енергійна Ніна Іванівна гарячкувала, промовляла з запалом, намагаючись переконати своїх співбесідників (В. Собко);
Переживав [Чирва] за всіх, розказував.., гарячкував, кричав і метушився один за всіх чотирьох (В. Козаченко);
// Виявляти збудження, нетерпіння.
Так розважав уголос Роман, сидячи охляп на коні, гарячкуючи, ніби з високої трибуни повчав товаришів набутою за таку дорогу ціну мудрістю (І. Багряний);
Рілля підходить, як розкішне тісто, І все село тривожно гарячкує (І. Вирган);
Не гарячкуй, Зоню. Цю справу треба полагодити мирно (Ірина Вільде).
Словник української мови (СУМ-20)