гарячкувати
ГАРЯЧКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Діяти в стані збудження, захоплення.
Енергійна Ніна Іванівна гарячкувала, промовляла з запалом, намагаючись переконати своїх співбесідників (Собко, Скеля.., 1961, 54);
Переживав [Чирва] зо всіх, розказував.., гарячкував, кричав і метушився один за всіх чотирьох (Коз., Сальвія, 1956, 125);
// Проявляти збудження, нетерпіння.
Рілля підходить, як розкішне тісто І все село тривожно гарячкує (Вирган, Квіт. береги, 1950, 12);
Не гарячкуй, Зоню. Цю справу треба полагодити мирно (Вільде, Сестри.., 1958, 289).
Словник української мови (СУМ-11)