гарячкуватий

ГАРЯЧКУВА́ТИЙ, а, е, розм.

Схильний до збудження, гарячкування.

Поважний Іван Бриль коротким порухом руки спинив гарячкуватого й юрткого [верткого] Максима Колиберду (Ю. Смолич);

[Гібсон:] Не дурна дівчинка, Кросбі. Трохи гарячкувата і нестримана на язик (В. Собко);

Це був діяльний, розумний, хоча запальний, гарячкуватий князь. Рано здобувши київський стіл, він вів довгу і вперту боротьбу проти Святослава (В. Малик);

// Який свідчить про чиюсь схильність до гарячкування.

Гість був надзвичайно уважний. Він вислухав стрімку, дещо гарячкувату мову актора і простягнув руку: – Чекайте на звістку (Б. Левін).

Значення в інших словниках

1. гарячкуватий — гарячкува́тий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. гарячкуватий — -а, -е, розм. Схильний до збудження, гарячкування.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гарячкуватий — див. жвавий; запальний; сердитий  Словник синонімів Вусика
4. гарячкуватий — ЗАПАЛЬНИ́Й (який бурхливо реагує на все, легко збуджується, роздратовується), ГАРЯ́ЧИЙ, ПАЛКИ́Й, ПОРИ́ВНИЙ, ПОРИ́ВЧАСТИЙ, ШПАРКИ́Й, АЗА́РТНИЙ, ІМПУЛЬСИ́ВНИЙ, ЕКСПАНСИ́ВНИЙ, ГАРЯЧКОВИ́ТИЙ (ГАРЯЧКУВА́ТИЙ) розм., ЗАГО́НИСТИЙ розм., ПАЛЮ́ЧИЙ розм.  Словник синонімів української мови
5. гарячкуватий — ГАРЯЧКУВА́ТИЙ, а, е, розм. Схильний до збудження, гарячкування. [Гібсон:] Не дурна дівчинка, Кросбі. Трохи гарячкувата і нестримана на язик, але не дурна (Собко, П’єси, 1958, 86).  Словник української мови в 11 томах