Орфографічний словник української мови

гарячкуватий

гарячкува́тий

прикметник

розм.

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. гарячкуватий — -а, -е, розм. Схильний до збудження, гарячкування.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. гарячкуватий — ГАРЯЧКУВА́ТИЙ, а, е, розм. Схильний до збудження, гарячкування. Поважний Іван Бриль коротким порухом руки спинив гарячкуватого й юрткого [верткого] Максима Колиберду (Ю. Смолич); [Гібсон:] Не дурна дівчинка, Кросбі.  Словник української мови у 20 томах
  3. гарячкуватий — див. жвавий; запальний; сердитий  Словник синонімів Вусика
  4. гарячкуватий — ЗАПАЛЬНИ́Й (який бурхливо реагує на все, легко збуджується, роздратовується), ГАРЯ́ЧИЙ, ПАЛКИ́Й, ПОРИ́ВНИЙ, ПОРИ́ВЧАСТИЙ, ШПАРКИ́Й, АЗА́РТНИЙ, ІМПУЛЬСИ́ВНИЙ, ЕКСПАНСИ́ВНИЙ, ГАРЯЧКОВИ́ТИЙ (ГАРЯЧКУВА́ТИЙ) розм., ЗАГО́НИСТИЙ розм., ПАЛЮ́ЧИЙ розм.  Словник синонімів української мови
  5. гарячкуватий — ГАРЯЧКУВА́ТИЙ, а, е, розм. Схильний до збудження, гарячкування. [Гібсон:] Не дурна дівчинка, Кросбі. Трохи гарячкувата і нестримана на язик, але не дурна (Собко, П’єси, 1958, 86).  Словник української мови в 11 томах