гать
ГАТЬ, і, ж.
Те саме, що га́тка.
Колона йшла лісовими болотяними стежками, настилаючи гать за гаттю, щоб провести артилерію та обози (П. Воронько);
З возів, сідел, хомутів, провіантських бочок і одягу протягом однієї ночі була зроблена через болото гать, по якій і вийшла з оточення значна частина козаків (з наук. літ.);
По кількох роках гать вирвало, річка поменшала (І. Франко);
Гать перетинала ущелину, перегороджуючи путь гірському струму, і утворювала невеличкий став (Ю. Смолич);
* Образно. Будемо спиратися на розум: дружби разом прокладати гать (П. Тичина);
* У порівн. Люди чорною гаттю стояли на обох берегах Ташані (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)