гать
ГАТЬ, і, жін. Те саме, що гатка.
З возів, сідел, хомутів, провіантських бочок і одягу протягом однієї ночі була зроблена через болото гать, по якій і вийшла з оточення значна частина козаків (Історія УРСР, I, 1953, 247);
Колона йшла лісовими болотяними стежками, настилаючи гать за гаттю, щоб провести артилерію та обози (Платон Воронько, Партиз. генерал.., 1946, 51);
По кількох роках гать вирвало, річка поменшала (Іван Франко, IV, 1950, 326);
Гать перетинала ущелину, перегороджуючи путь гірському струму, і утворювала невеличкий став (Юрій Смолич, Ми разом.., 1950, 172);
*Образно. Будемо спиратися на розум: дружби разом прокладати гать (Павло Тичина, Комунізму далі.., 1961, 7);
*У порівн. Нас не злякати, не зламать, Ми стоїмо, як дужа гать Всім темним силам на шляху, Ми знаєм вдачу їх лиху! (Любомир Дмитерко, Вітчизна, 1948, 171).
Словник української мови (СУМ-11)