гаубиця
ГА́УБИЦЯ, і, жін. Артилерійська зброя з стволом середньої довжини, що стріляє навісним вогнем.
Стволи гаубиць пашіли жаром від безперервної стрілянини (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 37);
— Гаубицю на третій давай!.. — гукає хтось з темряви, розмахуючи ліхтарем (Олесь Гончар, Таврі я.., 1957, 397).
Словник української мови (СУМ-11)