гаубиця

Гармата з коротким стволом для стрільби навісним вогнем.

Значення в інших словниках

1. гаубиця — га́убиця іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. гаубиця — -і, ж. Артилерійська зброя зі стволом середньої довжини, що стріляє навісним вогнем.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гаубиця — ГА́УБИЦЯ, і, ж. Артилерійська зброя зі стволом середньої довжини, що стріляє навісним вогнем. Стволи гаубиць пашіли жаром від безперервної стрілянини (В. Кучер); – Гаубицю на третій давай!.. – гукає хтось з темряви, розмахуючи ліхтарем (О.  Словник української мови у 20 томах
4. гаубиця — (нім. Haubitze, від чес. houfnice – знаряддя для кидання каменів) тип артилерійської гармати, що стріляє навісним вогнем по наземних цілях.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. гаубиця — ГА́УБИЦЯ, і, жін. Артилерійська зброя з стволом середньої довжини, що стріляє навісним вогнем. Стволи гаубиць пашіли жаром від безперервної стрілянини (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 37); — Гаубицю на третій давай!..  Словник української мови в 11 томах