гать

ГАТЬ, і, ж.

Те саме, що га́тка.

Колона йшла лісовими болотяними стежками, настилаючи гать за гаттю, щоб провести артилерію та обози (П. Воронько);

З возів, сідел, хомутів, провіантських бочок і одягу протягом однієї ночі була зроблена через болото гать, по якій і вийшла з оточення значна частина козаків (з наук. літ.);

По кількох роках гать вирвало, річка поменшала (І. Франко);

Гать перетинала ущелину, перегороджуючи путь гірському струму, і утворювала невеличкий став (Ю. Смолич);

* Образно. Будемо спиратися на розум: дружби разом прокладати гать (П. Тичина);

* У порівн. Люди чорною гаттю стояли на обох берегах Ташані (Григорій Тютюнник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гать — Гребля, дамба, загата, р. тама; гатка, гата. Словник синонімів Караванського
  2. гать — -і, ж. Те саме, що гатка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. Гать — Гать іменник жіночого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  4. гать — див. гатка; перешкода Словник синонімів Вусика
  5. гать — хоч гре́блю (гать) гати́. Дуже багато, велика кількість кого-, чого-небудь. — Чому не йдеш заміж, Олесю? — питає стара тітка.— Женихів у тебе, хвалить Бога, як цвіту в городі, хоч греблю гати (Марко Вовчок); — А гриби у вас є?... Фразеологічний словник української мови
  6. гать — ГА́ТКА (настил для проїзду через болото), ГАТЬ, ГА́ТА діал. Колона йшла лісовими болотяними стежками, настилаючи гать за гаттю, щоб провести артилерію та обози (П. Воронько). Словник синонімів української мови
  7. гать — ГАТЬ, і, жін. Те саме, що гатка. З возів, сідел, хомутів, провіантських бочок і одягу протягом однієї ночі була зроблена через болото гать, по якій і вийшла з оточення значна частина козаків (Історія УРСР, I, 1953, 247)... Словник української мови в 11 томах
  8. гать — 1. Укріплений щебенем або фашинами земляний насип, дорога прокладена через болотисту місцевість. 2. Настил з колод або хмизу на багнистій ділянці шляху. Архітектура і монументальне мистецтво
  9. гать — Гать, -ті ж. = гата, гатка. Шух. І. 6, 180. Словник української мови Грінченка