гауптвахта
ГАУПТВА́ХТА, и, ж.
1. Приміщення для утримування заарештованих військовослужбовців.
Це була селянська хата, перетворена на тюрму й разом на польову гауптвахту (І. Багряний);
Коли Володимир Іванович з братом, показавши вартовому перепустку, прийшли на гауптвахту, Волька .. сидів на нарах і щось мугикав під ніс (О. Ільченко);
Безшабашний виріс [брат], севастопольська гауптвахта від нього не прочахала, та й зараз з ним клопоту доволі (О. Гончар).
2. заст. Сторожове приміщення зі спеціальною площадкою, на яку виводять варту.
Після Першої світової війни палацову гауптвахту в будинку скасували та влаштували пам'ятник загиблим (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)