гауптвахта
ГАУПТВА́ХТА, и, ж.
1. Приміщення для утримування заарештованих військовослужбовців.
Це була селянська хата, перетворена на тюрму й разом на польову гауптвахту (І. Багряний);
Коли Володимир Іванович з братом, показавши вартовому перепустку, прийшли на гауптвахту, Волька .. сидів на нарах і щось мугикав під ніс (О. Ільченко);
Безшабашний виріс [брат], севастопольська гауптвахта від нього не прочахала, та й зараз з ним клопоту доволі (О. Гончар).
2. заст. Сторожове приміщення зі спеціальною площадкою, на яку виводять варту.
Після Першої світової війни палацову гауптвахту в будинку скасували та влаштували пам'ятник загиблим (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гауптвахта — гауптва́хта іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- гауптвахта — -и, ж. 1》 Приміщення для заарештованих військовослужбовців. Садити на гауптвахту. 2》 заст. Сторожове приміщення зі спеціальною площадкою, на яку виводять варту. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гауптвахта — див. в'язниця Словник синонімів Вусика
- гауптвахта — гауптва́хта (нім. Hauptwache, букв. – головна варта) 1. Приміщення для утримання під арештом військовослужбовців. 2. Приміщення (у російській армії до 1884 p.), де перебували вартові. Словник іншомовних слів Мельничука
- гауптвахта — 1. приміщення в гарнізоні, де перебувають вартові; 2. приміщення для утримання під вартою військовослужбовців. Універсальний словник-енциклопедія
- гауптвахта — ГАУПТВА́ХТА, и, жін. 1. Приміщення для заарештованих військовослужбовців. Коли Володимир Іванович з братом, показавши вартовому перепустку, прийшли на гауптвахту, Волька.. сидів на нарах і щось мугикав під ніс (Олександр Ільченко, Звич. Словник української мови в 11 томах
- гауптвахта — (нім. — головна сторожа) Караульне приміщення, військова будівля для вартових з арештантською камерою. У XVIII–XIX ст. Г. стали приналежністю палацових резиденцій (порівн. кордегардія). Архітектура і монументальне мистецтво