гевал
ГЕВА́Л, а, ч., фам.
Висока на зріст, неповоротка, незграбна людина.
Щирі дитячі сльози чотирнадцятирічного гевала чимало розважали обозників (Ю. Яновський);
В уяві склався образ здоровенного гевала, грубого і самозакоханого (В. Собко);
// заст. Груба некультурна людина.
З виду й з одежі [чоловік] не гевал, не бурлака, а щось не просте (О. Стороженко).
Словник української мови (СУМ-20)