гези
ГЕ́ЗИ, ів, мн. (одн. гез, а, ч.).
У період Нідерландської революції XVI ст. – прізвисько опозиційних до іспанського уряду дворян.
Іспанські придворні презирливо називали членів нідерландського Союзу дворян, що скаржилися на утиски з боку влади, гезами, тобто жебраками (з наук.-попул. літ.);
// Партизани, які боролися з іспанськими військами в Нідерландах.
Під час нападів “лісові гези” знищували невеликі іспанські загони, страчували суддів та чиновників. Відомі також морські гези (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)