гезенк
ГЕЗЕ́НК, а, ч.
Гірнича вертикальна виробка без прямого виходу на поверхню; сліпий стовбур.
Він [Старк] лазив по найнебезпечніших місцях, і за місяць не було такого гезенку в районі, який би не пропустив у шахтне поле його здорове молоде тіло (М. Хвильовий);
По вузенькому гезенку, човгаючи плечима по мокрих стінах, Вершинін піднявся на найвищий поверх (О. Гуреїв);
Із штреку могли проходити вертикальні виробки, гезенки і колодязі (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)