гезенк

ГЕЗЕ́НК, а, ч.

Гірнича вертикальна виробка без прямого виходу на поверхню; сліпий стовбур.

Він [Старк] лазив по найнебезпечніших місцях, і за місяць не було такого гезенку в районі, який би не пропустив у шахтне поле його здорове молоде тіло (М. Хвильовий);

По вузенькому гезенку, човгаючи плечима по мокрих стінах, Вершинін піднявся на найвищий поверх (О. Гуреїв);

Із штреку могли проходити вертикальні виробки, гезенки і колодязі (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гезенк — гезе́нк іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. гезенк — -а, ч. Гірнича вертикальна виробка; сліпий стовбур. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гезенк — гезе́нк (нім. Gesenk) підземна гірнича виробка, в якій немає безпосереднього виходу на поверхню; служить для підіймання й спускання вантажів, для вентиляції тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. гезенк — ГЕЗЕ́НК, а, ч. Гірнича вертикальна виробка; сліпий стовбур. По вузенькому гезенку, човгаючи плечима по мокрих стінах, Вершинін піднявся на найвищий поверх (Гур., Життя.., 1954, 382). Словник української мови в 11 томах