гекон
ГЕКО́Н, а, ч.
Тропічна ящірка родини геконових, що веде нічний спосіб життя.
Алі йде і співає про саксаул і про тушканчика, про жука і цяткованого гекона з жовтогарячими плямами (О. Донченко);
На території України найменша ящірка – кримський гекон. Це нічна ящірка довжиною до 50 міліметрів, відома здатністю бігати, наче муха, по стелі (з наук. літ.);
Ящірок у пустелі багато. Приміром, гекони, які висять вниз головою на гілках саксаулу й не падають (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)