гембель

ГЕ́МБЕЛЬ, бля, ч.

1. розм. Те саме, що руба́нок.

Почина рубати [майстер] Дошки на шматки; З торби витягає Гембель і гвіздки (Я. Щоголів);

Викрикуючи арію з “Трубадура”, цей механічний голос вискакував з рупора, мов цупка стружка з гембля (Ю. Шовкопляс);

Це ж так здорово: взяти до рук інструмент, на мить затримати його над дошкою – і от вже, мов човен, гойдає тебе прудкий гембель (Г. Усач).

2. діал. Те саме, що ге́ндель.

Січкар ні разу не впіймався на цьому гемблі [спекуляції хлібом], але Мірошниченко притиснув його за втаєний у лісах посів (М. Стельмах);

Вони вже самі знаходили дорогу до Княжевичів, завжди маючи з Соломією якийсь свій, ярмарковий гембель (В. Кучер).

Значення в інших словниках

1. гембель — ге́мбель іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. гембель — -бля, ч. 1》 розм. Те саме, що рубанок. 2》 діал. Гендель.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гембель — Струг, див. гебель  Словник чужослів Павло Штепа
4. гембель — Я, ч. 1. Погана ситуація. 2. студ. Неуспішна сесія. Як успіхи? Повний гембель.  Словник сучасного українського сленгу
5. гембель — РУБА́НОК (теслярський інструмент для ручного стругання деревини), ГЕ́МБЕЛЬ розм., ГИ́БЕЛЬ діал.; ШЕРХЕ́БЕЛЬ (для первісного стругання деревини). Тимко стояв біля верстата й рубанком завзято стругав дошку (О.  Словник синонімів української мови
6. гембель — Ге́мбель, ге́мбля; ге́мблі, -блів (нім.)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. гембель — ГЕ́МБЕЛЬ, бля, ч. 1. розм. Те саме, що руба́нок. Почина рубати Дошки на шматки; З торби витягає Гембель і гвіздки (Щог., Поезії, 1958, 110); Викрикуючи арію з "Трубадура", цей механічний голос вискакував з рупора, мов цупка стружка з гембля (Шовк.  Словник української мови в 11 томах
8. гембель — Гембель, -бля м. Рубанокъ. Мнж. 165.  Словник української мови Грінченка