гембель
ГЕ́МБЕЛЬ, бля, ч.
1. розм. Те саме, що руба́нок.
Почина рубати [майстер] Дошки на шматки; З торби витягає Гембель і гвіздки (Я. Щоголів);
Викрикуючи арію з “Трубадура”, цей механічний голос вискакував з рупора, мов цупка стружка з гембля (Ю. Шовкопляс);
Це ж так здорово: взяти до рук інструмент, на мить затримати його над дошкою – і от вже, мов човен, гойдає тебе прудкий гембель (Г. Усач).
2. діал. Те саме, що ге́ндель.
Січкар ні разу не впіймався на цьому гемблі [спекуляції хлібом], але Мірошниченко притиснув його за втаєний у лісах посів (М. Стельмах);
Вони вже самі знаходили дорогу до Княжевичів, завжди маючи з Соломією якийсь свій, ярмарковий гембель (В. Кучер).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гембель — ге́мбель іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- гембель — -бля, ч. 1》 розм. Те саме, що рубанок. 2》 діал. Гендель. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гембель — Струг, див. гебель Словник чужослів Павло Штепа
- гембель — Я, ч. 1. Погана ситуація. 2. студ. Неуспішна сесія. Як успіхи? Повний гембель. Словник сучасного українського сленгу
- гембель — РУБА́НОК (теслярський інструмент для ручного стругання деревини), ГЕ́МБЕЛЬ розм., ГИ́БЕЛЬ діал.; ШЕРХЕ́БЕЛЬ (для первісного стругання деревини). Тимко стояв біля верстата й рубанком завзято стругав дошку (О. Словник синонімів української мови
- гембель — Ге́мбель, ге́мбля; ге́мблі, -блів (нім.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- гембель — ГЕ́МБЕЛЬ, бля, ч. 1. розм. Те саме, що руба́нок. Почина рубати Дошки на шматки; З торби витягає Гембель і гвіздки (Щог., Поезії, 1958, 110); Викрикуючи арію з "Трубадура", цей механічний голос вискакував з рупора, мов цупка стружка з гембля (Шовк. Словник української мови в 11 томах
- гембель — Гембель, -бля м. Рубанокъ. Мнж. 165. Словник української мови Грінченка