1. Словник української мови в 11 томах

гембель

ГЕ́МБЕЛЬ, бля, ч.

1. розм. Те саме, що руба́нок.

Почина рубати Дошки на шматки; З торби витягає Гембель і гвіздки (Щог., Поезії, 1958, 110);

Викрикуючи арію з "Трубадура", цей механічний голос вискакував з рупора, мов цупка стружка з гембля (Шовк., Інженери, 1956, 203).

2. діал. Гендель.

Січкар ні разу не впіймався на цьому гемблі [спекуляції хлібом], але Мірошниченко притиснув його за втаєний у лісах посів (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 35);

Вони вже самі знаходили дорогу до Княжевичів, завжди маючи з Соломією якийсь свій, ярмарковий гембель (Кучер, Трудна любов, 1960, 127).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гембель — ге́мбель іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. гембель — -бля, ч. 1》 розм. Те саме, що рубанок. 2》 діал. Гендель. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гембель — Струг, див. гебель Словник чужослів Павло Штепа
  4. гембель — ГЕ́МБЕЛЬ, бля, ч. 1. розм. Те саме, що руба́нок. Почина рубати [майстер] Дошки на шматки; З торби витягає Гембель і гвіздки (Я. Щоголів); Викрикуючи арію з “Трубадура”, цей механічний голос вискакував з рупора, мов цупка стружка з гембля (Ю. Словник української мови у 20 томах
  5. гембель — Я, ч. 1. Погана ситуація. 2. студ. Неуспішна сесія. Як успіхи? Повний гембель. Словник сучасного українського сленгу
  6. гембель — РУБА́НОК (теслярський інструмент для ручного стругання деревини), ГЕ́МБЕЛЬ розм., ГИ́БЕЛЬ діал.; ШЕРХЕ́БЕЛЬ (для первісного стругання деревини). Тимко стояв біля верстата й рубанком завзято стругав дошку (О. Словник синонімів української мови
  7. гембель — Ге́мбель, ге́мбля; ге́мблі, -блів (нім.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. гембель — Гембель, -бля м. Рубанокъ. Мнж. 165. Словник української мови Грінченка