гембель

Значення в інших словниках

1. гембель — ге́мбель іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. гембель — -бля, ч. 1》 розм. Те саме, що рубанок. 2》 діал. Гендель. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гембель — Струг, див. гебель Словник чужослів Павло Штепа
4. гембель — ГЕ́МБЕЛЬ, бля, ч. 1. розм. Те саме, що руба́нок. Почина рубати [майстер] Дошки на шматки; З торби витягає Гембель і гвіздки (Я. Щоголів); Викрикуючи арію з “Трубадура”, цей механічний голос вискакував з рупора, мов цупка стружка з гембля (Ю. Словник української мови у 20 томах
5. гембель — Я, ч. 1. Погана ситуація. 2. студ. Неуспішна сесія. Як успіхи? Повний гембель. Словник сучасного українського сленгу
6. гембель — РУБА́НОК (теслярський інструмент для ручного стругання деревини), ГЕ́МБЕЛЬ розм., ГИ́БЕЛЬ діал.; ШЕРХЕ́БЕЛЬ (для первісного стругання деревини). Тимко стояв біля верстата й рубанком завзято стругав дошку (О. Словник синонімів української мови
7. гембель — Ге́мбель, ге́мбля; ге́мблі, -блів (нім.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. гембель — ГЕ́МБЕЛЬ, бля, ч. 1. розм. Те саме, що руба́нок. Почина рубати Дошки на шматки; З торби витягає Гембель і гвіздки (Щог., Поезії, 1958, 110); Викрикуючи арію з "Трубадура", цей механічний голос вискакував з рупора, мов цупка стружка з гембля (Шовк. Словник української мови в 11 томах