гемон
ГЕ́МОН, а, ч., розм.
Те саме, що де́мон¹.
– Гемони згуртовано пристали .. – душити нас (В. Барка);
// розм. Уживається як лайливе слово.
– Відчитала їх, гемонів, як сама хотіла, аж полегшало на душі (О. Гончар);
– Решту [грошей] .. Антону віддасть, а той проп'є, гемон (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)