гемон
ГЕ́МОН, а, ч., фам. Те саме, що де́мон;
// Уживається, як лайливе слово.
— Відчитала їх, гемонів, як сама хотіла, аж полегшало на душі (Гончар, II, 1954, 219);
— А решту [грошей].. Антону віддасть, а той проп’є, гемон (Збан., Малин. дзвін, 1958, 201).
Словник української мови (СУМ-11)