генералісимус

ГЕНЕРАЛІ́СИМУС, а, ч.

Найвище військове звання у збройних силах деяких країн, а також особа з цим званням.

– Товаришу генералісимусе! – знову глянув на таємничий кожух урочистий Дузь і понизивши голос, перейшов на шепіт. – Пробачте й простіть, коли що не так (М. Вінграновський);

Найвищих військових звань – різних там маршалів, фельдмаршалів та генералісимусів – домовилися не встановлювати (В. Кожелянко);

Нестандартні обставини, нестандартна поведінка, воля до перемоги – успіх. Саме за такою схемою одержав перемогу пiд час свого славнозвiсного альпійського походу генералісимус Олександр Васильович Суворов (з наук. літ.);

* Образно. Кромвель називав Богдана великим скорителем фортець антихриста, генералісимусом християнської церкви (з газ.).

Значення в інших словниках

1. генералісимус — генералі́симус іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. генералісимус — -а, ч. Найвище військове звання, яке присвоювалося полководцям за особливі воєнні заслуги, а також особа, якій присвоєно це звання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. генералісимус — генералі́симус (від лат. generalissimus – найзагальніший) найвище військове звання в збройних силах ряду країн.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. генералісимус — Генералі́симус, -са, -сові (лат.)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. генералісимус — ГЕНЕРАЛІ́СИМУС, а, ч. Найвище військове звання, яке присвоюється полководцям за особливі воєнні заслуги, а також особа, якій присвоєно це звання.  Словник української мови в 11 томах